Легенда “Про білі та червоні пелюстки”
Батько витягнув із криниці відро води, зачерпнув горнятком і великими ковтками випив. А витираючи вуса рукавом, легко усміхнувся. Михайлик здивувався: «Чому усміхаєтеся, батьку?». Тут вуста батькові взагалі розплилися в усмішці.
– Та згадав бабусю-Пелюстку.
– Кого, кого?
– Жила тут недалечко бабуся, яка біля криниці садила рожі і лелії. От коли ми витягали воду, щоб напитися. то в ній плавали білі і червоні пелюстки. Бабуся-Пелюстка – наша жива легенда, бо продовжувала те, про що розказували старожили. От тепер легенда залишається тільки легендою.
– Тату, а розкажи цю легенду.
– Це було у давнину, кажуть, ніч сіяла тут біля криниці червоні рожі, а день сіяв білі лелії. Та коли людина зачерпнула у горнятко води, щоб напитися з червоними і білими пелюстками, то ставала непереможною. Червоні пелюстки давала людині вогонь до життя, силу у боротьбі і волю вітру, а білі – ніжну любов, стриманість і велику віру. Треба було перехреститися і, дивлячись у небо, промовити «Отче наш». На людину сходила Божа благодать. Не завжди можна було дочекатися. коли вони разом зацвітуть, та і цвіт опадав швидко під сонцем. Але, коли біла витончена, запашна пелюстка лягала на округлу з ледь хвилястими краями червону, відбувалося диво – вода починала хвилюватися, а пелюстки – танцювати. Спостерігаючи цей танець, людина набиралася мудрсті, починала розуміти все живе і ставала захисником усього Божого творіння.
-Я бачив, як листочки танцюють на течії річки. Напевно, це теж щось означає.
– А ще кажуть, що пелюстки якимось дивним чином з’являлися у сімох криницях нашого містечка, напевно, вода з підземних джерел розносила їх.
– Чому замислився, Михайлику?
– От чому наші Глиняни не схилилися під ворогами, а билися до перемоги.
– Цю воду пили воїни війська Хмельницького, пив Мазепа, пив Шептицький, пили, молилися і творили. Михайлику, уяви дві таких пелюстки і подумай на що вони схожі, якщо накласти?
Наступила хвилинна тиша, защебетав соловейко. Михасеві здалося, що він йому підказав.
– Тризуб!!! На тризуб схожі! – хлопчик підстрибував, радіючи своїй здогадці.
– От-от, а відгадай ще одну загадку, що стосується легенди. Які букви, з подарунків пелюсток, треба дописати до цифр 1, 2, 3?
Михась завмер. Перед його очима, мов кіно, прокрутилася легенда. Він зашепотів – подарунки пелюсток, букви – і, вимовляючи поволі, сказав: « Одна любов, дві – сила і стриманість, три – вогонь, воля і віра» і – затих.
– От який ти у мене розумник! – вигукнув тато і обійняв сина. Обом стало тепло і затишно.
– Тату, я зрозумів: просто тут, біля старенької дерев’яної церкви, живе щось святе.
– Люди кажуть, що ангели теж прилітають сюди воду пити, – між іншим сказав тато.
– А я завтра приведу своїх друзів, розповім їм легенду і поп’ємо води.
Перехрестившись, батько із сином, вийшли тихо із церковного подвір’я. А в голові у хлопчика поселилася мрія: посадити тут лілеї і рожі.
Локація на карті – https://maps.app.goo.gl/dYiNFgzoDZiuVRkq8